ЛІКУВАННЯ І ПРОФІЛАКТИКА ЕПІЛЕПСІЇ

ЛІКУВАННЯ І ПРОФІЛАКТИКА ЕПІЛЕПСІЇ Лікування і профілактика епілепсії

Визначення

Лікування і профілактика епілепсії

При лікуванні хворих на епілепсію виходять з двох принципових положень:

1) строго індивідуально підбираються не тільки найбільш ефективні ліки і його дозування, починаючи з найменшою, але часто і комбінація протиепілептичних засобів;

2) терапія проводиться тривало з поступовою зміною дози;

3) скасовується проведена терапія поступово, оскільки при різкій відміні вживаних препаратів виникає небезпека різкого загострення аж до появи епілептичного статусу.

Всю терапію епілепсії можна розділити на 3 групи:

1) правильна організація режиму відпочинку і особливо режиму харчування;

2) медикаментозна терапія;

3) трудотерапія.

1. Медикаментозна терапія. Досить широко застосовують люмінал (фенобарбітал). Люмінал зазвичай призначається тривало (місяці і навіть роки). Однак не слід забувати про побічну дію у вигляді набряків, кропив’янки, альбумінурії. Найчастіше буває перешкодою виражене снодійне дію люміналу.

Крім люміналу, застосовується й інший барбитурат – бензонал. Він є м’яким засобом, зазвичай не чинить побічної наркотичного або збудливої??дії. Протипоказаний при важких захворюваннях печінки і нирок, а також при декомпенсації серцевої діяльності. Близьким за будовою до люміналом є і гексамидин (майсолін, примідон).

Оцінка дії гексамидина може бути проведена не раніше ніж через 3-5 тижнів від початку прийому цього препарату. Гексамидин може дати побічні дії у вигляді почуття сп’яніння, сонливості, порушення координації, головних болів, нудоти. Протипоказанням до призначення гексамидина є захворювання нирок, печінки та кровотворної системи.

У деяких випадках хороший ефект дає застосування ді Феніна (Солант, ділантін, епанутіна, алепсіна). Дифенин частіше інших препаратів надає побічні впливи у вигляді запаморочення, блювоти, тремору, ністагму, підвищення температури тіла, шкірних висипів, шлунково кишкових розладів, іноді – ураження печінки. Для пом’якшення дії дифеніну рекомендується починати лікування з люміналу і лише поступово замінювати його дифенином.

На деяких хворих непогане дію надає діа карб в поєднанні з іншими препаратами.

Із супутніх явищ відзначається схуднення (препарат викликає посилене виділення води з організму). Можуть бути ускладнення у вигляді блювоти, головних болів, млявості, поганого сну або, навпаки, сонливості і т. д.

Непоганий ефект на деяких хворих надає хлоракон (бекламід, хібікон). Однак при його застосуванні необхідно стежити за функцією нирок, печінки і картиною крові.

Препаратом, котрі виявляють як протисудомний, так і психотропний ефект, є карбамазепін (тегретол, финлепсин, стазепін). Завдяки своїм психотропним властивостями даний препарат ефективний не тільки при великих судомних нападах, а й при станах емоційної напруги, дисфорія, пом’якшувально діє при наявності епілептичних рис характеру, активізує розумові процеси. У поодиноких випадках препарат може викликати психози у вигляді делириозно онейроидних станів шизофренії подібної клінічної картини, слухового галлюциноза. Іноді виникають анорексія, нудота, блювота, сонливість, порушення координації, алергічні реакції. Можливі також зміни крові.

Для лікування епілепсії, що виявляється головним чином малими припадками і абсансами, застосовуються етосуксимід, морсуксімід (морфолеп), триметин (триметадион). Препарат може давати ускладнення у вигляді світлобоязні, шкірних висипів, сонливості або безсоння, головних болів, ураження кісткового мозку (тому лікування триметин повинно проводитися під постійним контролем за показниками крові). Протипоказаннями до застосування тріметіна є хвороби кровотворних органів, а також зміни нирок, печінки і зорового нерва.

Етосуксимід (суксилеп, пікнолепсін) менш токсичний, ніж триметин, однак можуть бути ускладнення з боку крові, а також нудота, блювота, головні болі, запаморочення. Необхідно регулярно проводити аналізи крові та сечі.

Щодо новою групою протиепілептичних препаратів, що застосовуються при різних видах припадків, є так звані вальпроати – похідні вальпроєвої кислоти: ацедипрол і його синоніми (конвулекс, депакин та ін.) Побічні явища можуть бути у вигляді шлунково кишкових розладів, алергічних реакцій, погіршення згортання крові, порушення функцій печінки і підшлункової залози. Тому необхідний контроль за системою згортання крові, діяльністю підшлункової залози і печінки.

Для лікування епілепсії застосовуються також різні комбінації як протисудомних засобів, так і останніх з кофеїном, вітамінами групи В, нікотинової кислотою і т. д.

Для купірування сутінкових станів свідомості, а також при труднощах поведінки хворих на епілепсію (схильність до злісних реакцій) одночасно з протівоепілептіче ськими засобами призначається аміназин внутрішньом’язово. При цьому слід стежити за артеріальним тиском через можливого різкого його зниження. При виражених афективних порушеннях показані сибазон (діазепам, седуксен, валіум, апаурін), хлозепид (хлордиазепоксид, еленіум, ліб ріум), феназепам, амітриптилін, тизерцин.

Лікування епілепсії необхідно починати з менших доз і поступово підвищувати їх, відшукуючи оптимальну для даного хворого дозування. При переведенні хворих на інший препарат заміну потрібно проводити також поступово.

У тих випадках, коли лікування ефективно (зникнення пароксизмів), зменшувати дозу препарату необхідно не раніше, ніж через два роки після останнього припадку, повністю припиняти лікування не слід раніше, ніж через 5 років.

Для купірування епілептичного статусу (грізне стан, що вимагає негайної медичної допомоги) необхідно скоріше призвести внутрішньовенне (вводити повільно при гарній фіксації руки) вливання діазепаму (седуксен, рела ніум). У деяких випадках хороший ефект дає внутрішньом’язове введення гексенала. Слід пам’ятати, що гексенал для купірування епілептичного статусу можна вводити тільки дітям шкільного віку. Гексенал протипоказаний при порушеннях функції печінки і нирок, при гарячкових станах, кисневої недостатності. Іноді вдаються (для пониження внутрішньочерепного тиску) до кровопускання або до пункції спинно мозкового каналу (при гарній фіксації). У випадках, коли всі зазначені заходи не принесли ефекту, хворого переводять на кероване дихання із застосуванням локальної гіпотермії головного мозку. З серцевих засобів найкраще вводити кордіамін і кофеїн. Окремий припадок не вимагає особливої??медичної допомоги. Необхідно уберегти хворого від ударів (підкласти подушку під голову або взяти її на коліна), а також від прикусів мови (вставити між зубами шпатель або ложку, обгорнуті марлею). Іноді (при відсутності якого або ефекту від інших видів терапії і при чіткому визначенні так званого епілепто генного фокуса) можна вдатися до максимально щадному хірургічного видалення епілептогенного вогнища.

2. Організація режиму і дієтотерапія. Правильно організований режим і харчування мають велике значення для хворих на епілепсію. З лікувальною метою хворим на епілепсію пропонується чотири види дієти: голодна, без солі, з різким обмеженням рідини і так звана кетогенная (зменшення білків і вуглеводів із заміною їх жирами). Практично всі харчові режими, особливо протягом тривалого часу, важко виконати, однак хворі на епілепсію повинні дотримуватися в їжі наступних правил:

1) обмежувати рідина, а в зв’язку з цим не вживати гострі та солоні страви;

2) обмежувати білкову їжу, особливо м’ясо, по можливості строго дотримуючись молочно-рослинну дієту;

3) не вживати міцних напоїв (міцний чай і кава) і категорично виключити всі алкогольні напої.

3. Трудотерапія. Хворим на епілепсію забороняється працювати близько рухомих механізмів, на висоті, біля вогню і води. Однак якщо епілепсія протікає без частих нападів, то хворим рекомендується посильна фізична і розумова праця. Ще Авіценна зазначав позитивний вплив на хворих епілепсією бігу і ходьби. Саме через трудову діяльність, спеціально підібрану із суворим урахуванням стану та індивідуальних особливостей хворого (при виключенні умов, що сприяють перенапруження і перевтоми), найбільш повно здійснюється така важлива міра, як соціальна адаптація хворих на епілепсію.

Профілактика. Слід попереджати причини, які можуть викликати епілепсію: інфекційні захворювання мозку, травматичні ураження, особливо родовий травматизм, і т. д. Велика роль у профілактиці епілепсії належить медико генетичним консультацій.

  • дифенін відгуки
  • як діє на організм суксілеп

Comments are closed!

_0.32MB/0.01966 sec